Чи відомий вам термін «безбар’єрність»? Тільки нещодавно це поняття асоціювалося у багатьох людей із чимось на кшталт облаштованих пандусів, підіймачів, спеціалізованих установ тощо. Проте термін безбар’єрності більш глибокий та, без перебільшень, стосується кожного, адже корелюється не тільки у фізичному вимірі, а і в освітньому, економічному та соціальному.

Сьогодні під безбар’єрністю розуміють загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер діяльності.

Водночас, як зазначає Міністерство юстиції України, аби не порушувати прав людей, зокрема формуючи та поглиблюючи негативні стереотипи, треба й правильно вживати терміни.

Наприклад, чи відомо вам, як коректно говорити про і до людей з інвалідністю?

ВІРНО:

• людина з інвалідністю;
• людина з фізичними/ сенсорними/ психічними/ інтелектуальними/ментальними порушеннями;
• людина з порушеннями опорно-рухового апарату;
• людина з порушеннями рухової функції.

НЕВІРНО:

• інвалід;
• людина з обмеженими можливостями;
• людина з обмеженими фізичними можливостями;
• людина з особливостями;
• людина з особливими потребами;
• людина з нюансами;
• особлива людина;
• недієздатний;
• страждає на інвалідність;
• інклюзивні люди.

Єдиним коректним терміном сьогодні є «людина (особа) з інвалідністю». Коли ми говоримо «інвалід», ми ніби навішуємо на людину тавро. Але інвалідність — це тільки одна з ознак людини, при цьому вона може бути чиєюсь дружиною, донькою, сином чи братом, з темним чи рудим волоссям, професіоналом у якійсь справі, спортсменом, з купою досягнень тощо. Тому коректно у такому випадку дотримуватися принципу «person first language», тобто, пам’ятати, що на першому місці завжди людина, а вже потім її ознака, якщо це необхідно вказати.

Стосовно терміна «обмежені можливості», який дуже часто використовують на заміну. Він теж є некоректним, адже у кожної людини є якісь обмежені можливості, наприклад, фізично ми не здатні підняти 500 кг ваги або пробігти 300 км без перерви.

Так само у кожного з нас є свої особливості та особливі потреби. Наприклад, хтось більш ефективно працює з самого ранку, а у когось продуктивність прокидається пізно ввечері. У когось особливо чутливі очі в сонячну погоду і він/вона не можуть обійтися без сонцезахисних окулярів. А пандус чи ліфти — це давно вже не особливі потреби, а базова інфраструктурна потреба для всіх людей, адже ними користуються не тільки люди з інвалідністю, а й батьки з дитячими візочками, пасажири з валізами на колесах. А слова «каліка», «візочник», «колясочник» узагалі є грубими і дуже образливими.

Також дивіться нові серії освітнього серіалу «Безбар’єрна грамотність». 

#СпілкуймосяБезБар’єрів

Сьогодні світова спільнота відзначає Міжнародний день прав людей з інвалідністю. Міністерство соціальної політики України наголошує, що це важливий привід переглянути плани з розвитку інклюзії в Україні і спитати себе, чи все, що могли, ми зробили.

Рівні можливості для кожного – це допомога сім’ям, які виховують дітей з інвалідністю, супровід під час навчання таких дітей у звичайних школах, робочі місця та їх адаптація під потреби кожної людини, створення доступного простору і ще сотні інших справ.

Ми пишаємося силою духу, волею до життя та активною життєвою позицією українців: досягненнями наших паралімпійців, успіхами бізнесменів та громадських активістів. Своїм прикладом вони доводять, що немає таких перепон, які могли б завадити повноцінному життю сильної та активної людини.

Міністерство соціальної політики України спільно з громадськими організаціями та територіальними громадами щодня працює над тим, щоб бар’єрів для людей з інвалідністю в Україні ставало менше.

Побудуємо безбар’єрну країну разом!

Довідково. Міжнародний день людей з інвалідністю був проголошений у 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 47/3).

Історія його виникнення починалася у 80-х роках ХХ сторіччя, коли Організація Об’єднаних Націй оголосила 1983-1992 роки десятиліттям людей з інвалідністю.

Законом України від 16 грудня 2009 року №1767-VI нашою державою було ратифіковано Конвенцію про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї.

З метою забезпечення належних умов для реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод особами з інвалідністю, впровадження кращого світового досвіду у цій сфері та недопущення дискримінації Указом Президента України від 03 грудня 2015 року №678/2015 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю» також закріплено відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю в Україні щороку 03 грудня.

Щорічна акція «16 днів проти насильства» (25 листопада – 10 грудня) ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року.

У 1999 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Саме в цей день у різних країнах світу розпочинається акція «16 днів проти насильства».

2001 року Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства». Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур. Подібна активність свідчить про актуальність проблеми подолання насильства в нашій державі, пошук в громадах та владних структурах оптимального механізму реагування як на спільні соціальні проблеми, так і на конкретну людську біду.

Основні завдання акції «16 днів проти насильства»:

– привернути увагу громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї;

– активізувати  партнерський рух громадських організацій та державних органів щодо попередження насильства та захисту прав жінок в Україні;

– сприяти утвердженню ненасильницької ідеології в територіальних громадах та в українському суспільстві в цілому.

Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Акція «16 днів проти насильства» — це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

Куди звертатися за допомогою, якщо стали жертвою домашнього насильства:

• до поліції 102 та повідомити про факт насильства. Співробітники поліції «по гарячих слідах» повинні виїхати на виклик, зафіксувати факт домашнього насильства;
• зателефонувати на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;
• зателефонувати по безкоштовному номеру системи БПД 0 800-213-103 або звернутися  до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за адресою: м. Овруч, вул. Героїв Майдану 1/21, (адмінприміщення митниці I поверх), тел. (04148) 4-02-33.
• зателефонувати до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації  0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).

Світова пандемія коронавірусу створює складнощі та стрімкі зміни умов життя всіх навкруги. Такі нові реалії сьогодення, проте найбільше ця нестабільність шкодить вразливим категоріям населення, зокрема особам похилого віку та інвалідам.

08 листопада 2021 року представники Української Православної Церкви в супроводі фахівця із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Овруцької міської ради, відвідали жителів міста Овруч. Особам похилого віку та інвалідам передали натуральну допомогу у вигляді 15 продуктових наборів.

Дякуємо благодійникам за допомогу нужденним людям і милосердя.

Торгівля людьми є серйозним злочином і грубим порушенням прав людини. Щороку тисячі чоловіків, жінок і дітей потрапляють до рук торговців людьми як у себе вдома, так і за кордоном. Всі країни світу, будь то країна походження, транзиту або призначення, страждають від торгівлі людьми.

За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, жертвами торгівлі людьми продовжують залишатися головним чином жінки і дівчата. Частка жінок, серед осіб, яких змушують займатися примусовою працею, становить близько 35%. У зонах бойових дій і конфліктів ця проблема стоїть найбільш гостро. Згідно з наявними даними, торгівля людьми відбувається повсюдно, кількість переміщених осіб за останні роки зросла майже вдвічі. У 2010 році Генеральна Асамблея ухвалила Глобальний план дій боротьби з торгівлею людьми, закликавши уряди всього світу вжити скоординованих і послідовних заходів, аби перемогти це зло.

Відповідно до законодавства, торгівля людьми – є вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Метою торгівлі людьми може бути:

• трудова експлуатація;
• сексуальна експлуатація, використання у проституції та порнобізнесі;
• примусове жебрацтво;
• примусове втягнення у злочинну діяльність;
• примусове вилучення органів;
• продаж дитини.

Причини, з яких люди потрапляють до рабства – низький рівень життя, бажання заробити, а також нездатність адекватно оцінити пропозиції роботи від прихованих «работорговців».

Злочин «торгівля людьми» зазвичай прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними жахіття. І все-таки постраждалим жінкам психологічно дещо простіше, ніж чоловікам, розповісти, що з ними сталося. А постраждалих чоловіків, стає дедалі більше, але вони соромляться звертатися до спеціальних служб.

Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень.
У бродяжництво та жебракування, наприклад, втягують як дітей, так і літніх людей.

Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю
або примусове надання послуг, рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність.

Як правило, злочин починається з того, що торгівці людьми пропонують своїм майбутнім жертвам привабливі можливості працевлаштування. У багатьох випадках особа дізнається про дійсні «умови договору» лише після своєї появи в місці призначення, коли в неї відбирають паспорт, вдаються до фізичного та психічного насильства щодо неї, вимагають відробити гроші, витрачені на оформлення документів, віз та проїзних квитків.

Відповідно до сучасного визначення «торгівлі людьми» вона визначається і без ознаки перетинання державних кордонів. Адже є велика кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни. Такі особи страждають від насильства не менше тих, кому доводиться перетинати кордон.

Аби уникнути біди в майбутньому та не потрапити в рабство, слід дотримуватись наступних порад:

– нікому не довіряйте ваш паспорт, адже документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас;

– залиште вдома, своїм друзям чи близьким детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого закордонного паспорта і контракту;

– якщо Ви плануєте взяти шлюб з іноземним громадянином (громадянкою), скористайтеся порадами юриста чи фахівців посольств країни, в якій Ви плануєте жити, стосовно Ваших прав та прав Ваших дітей, народжених за кордоном та в Україні. Також пам’ятайте, що фіктивний шлюб – порушення закону. Це може стати причиною Вашого ув’язнення
або депортації;

– не забудьте з’ясувати номери телефонів українських посольств та консульських представництв у країні, до якої Ви виїжджаєте. Якщо Ви опинилися у скрутній ситуації, залишилися без паспорта або Вам хтось загрожує, то звертайтесь до представників посольств своєї країни;

– скористайтесь послугами неурядових організацій та служб, які активно працюють в закордонних країнах, надаючи допомогу особам, які опинились у складному становищі;

– зверніть увагу на те, що термін перебування на території іноземної держави зазначений у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливлює Ваш наступний виїзд за кордон;

– не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.

Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти
та громадськості кожної країни.

Пам’ятайте: стати жертвою торгівлі людьми може кожен, незалежно від статі, віку, рівня освіти чи кваліфікації!!!

Кожен постраждалий має право на допомогу!

Пропонуємо переглянути соціальні ролики із протидії торгівлі людьми:

1. купівля продаж дитини – грубе порушення прав людини

    

2. сексуальна експлуатація – не потрапляй до сучасного рабства

   3. трудова експлуатація всередині країни

   4. втягнення у жебракування – один із видів торгівлі людьми

   5. безпечне перебування за кордоном

   Міністерство соціальної політики України із 2012 до 2019 року включно встановило статус постраждалих від торгівлі людьми 878 особам, з яких: 457 громадян постраждали від трудової експлуатації, 224 – від сексуальної експлуатації, 57 осіб було притягнуто до жебракування;. 9 людей постраждали від змішаної експлуатації, 14 дітей було продано третім особам, а одна людина постраждала від сурогатного материнства.

   Для отримання допомоги чи консультації звертайтесь за вказаними телефонами:

   527 або 0-800-505-501 – Національна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;

   527.org.ua – електронні консультації. Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно!

   +38 (044) 279-98-99 – Державна міграційна служба України
   пн – чт: 09:00-18:00, пт: 09:00-16:45.