Незабудьки голубенькі,
Дуже ніжні і малі,
На лужку при самій річці
Між травою розцвіли.
І такі вони несмілі,
Налякав їх хтось, мабуть,
Що усім шепочуть тихо:
«Любий друже! Не забудь!»
Перелісна К.
ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр. – страшна трагедія в історії нашої держави. Голодомор забрав мільйони людей.
Сьогодні ми нащадки тих, хто пережив геноцид, і тих, кому це не судилося, повинні докладати всіх зусиль, щоб молоде покоління знало про жахи та страхіття тих часів. Нашим обов’язком є зробити все, щоб наші діти свідомо та переконливо пам’ятали невинних жертв Голодоморів.
Напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів у Овруцькій дитячій бібліотеці оформлено виставку-реквієм «Голодомор: пекельно стогнала земля українська…», на якій представлено книги, статті, документальні факти та спогади очевидців тих страшних часів, в тому числі жителів сіл нашої громади.
А також проведено майстер-клас «Незабудьки пам’яті». Учасники клубу «Веселка» виготовили квітку – незабудьку, що символізує вшанування трагічних подій Голодомору в Україні.
Незабудька – це маленька тендітна квітка з синьо-блакитними пелюстками та жовтою серединкою. Це кольори вільної та незалежної України.
Слово «незабудька» – українське і походить від виразу «не забудь». Вона нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на території України зимою 1932 – 1933 років.
Знак квітки незабудьки, як символу пам’яті жертв Голодомору, започаткований у 1986 році в Канаді українською діаспорою. Це були часи, коли влада Радянського Союзу активно заперечувала мільйони жертв, замучених штучно створеним голодом на території України.
І тільки з 2015 року за ініціативи Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» було запропоновано використати квітку незабудьку як символ пам’яті жертв Голодоморів по всіх куточках України.
Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь! жертв страшного Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.
Пам’ятайте про Голодомор, про наших померлих прадідусів і прабабусь. І на згадку про них, 28 листопада долучіться до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті» та у віконцях своїх домівок запаліть свічечку. Так ми згадаємо про людей, які померли внаслідок штучно створеного геноциду. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати та пам`ятати про них.
