15 лютого у житті військових, які пройшли дорогами Афганістану, навіки залишиться – як день пам’яті про чужу і жорстоку війну. Афганістан – це мужність воїнів, це вірність солдатській дружбі, це взаємовиручка і взаємодопомога.
Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Ця війна тривала 9 років, 1 місяць та 19 днів. Через Афганістан пройшло 620 тисяч військових.
Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років.
Більш як півтораста призовникам із Овруччини довелося служити в Афганістані, виконувати інтернаціональний обов’язок. Дванадцять юнаків полягли від куль душманів. Серед них сільський хлопець із с.Піщаниця СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ БАЗИЛЬЧУК.
Народився Сергій 30 грудня 1967 року в сім’ї колгоспників – Олексія Савича та Ольги Олексіївни. В 1975 році вступив до 1 класу Піщаницької школи, протягом навчання в школі проявив себе дисциплінованим, уважним та наполегливим у навчанні. Після закінчення школи Сергій поїхав до Козятинського залізничного училища навчатися на помічника машиніста тепловоза. А там і час підійшов служити в армії.
Виконував він свій обов’язок в інженерній роті. В короткі хвилини перепочинку його гітара збирала в коло солдатів, нагадуючи чарівними мелодіями про рідну домівку.
Сергій був з тих , хто ніколи не скаржився ні в бою, ні в учебці. Фізично розвинутий Сергій Базильчук сотні разів виходив на розмінування доріг. Хворів на тиф, був поранений. Раніше втік з шпиталю, переймався жалем молодих солдат. Йшов завжди першим по невідомим стежкам. Афганці навіть про нього склали легенду, як про Данко – безсмертний БАЗІЛЬ.
За старанну службу, мужність, героїзм командування оголосило Сергію Базильчуку подяку, його нагороджено медалями «За відвагу» та «За відзнаку у військовій службі» ІІ ступеня. Про сміливі, кмітливі дії саперів С.Базильчука та Д.Іванова, які розмінували шлях, забезпечивши підрозділу швидке просування, писала армійська газета.
Загинув Сергій Базильчук 9 січня 1988 року під Баграмом. Солдати Сергій Базильчук та Олег Панфілов охороняли склад боєприпасів. На них напали душмани. Зав’язався нерівний бій. Олега було відразу вбито, а Сергій ще довго відстрілювався, не допускаючи душманів до складу. Рядового Сергія Олексійовича Базильчука нагороджено (посмертно) орденом Червоної Зірки.
Жителі с.Піщаниця свято шанують пам’ять про відважного воїна-земляка. Його ім’я носить Піщаницька школа, вулиця де він жив названо на його честь. В школі обладнаний куточок, в якому зберігаються документи, фотографії, газетні вирізки, що розповідають про його службу в армії, відвагу і мужність.
15 лютого 1990 року за участю представників влади, вчителів, жителів села, районної ради воїнів-інтернаціоналістів та батьків героя Ольги Олексіївни та Олексія Савича відбувся урочистий мітинг, присвячений відкриттю на приміщенні Піщаницької середньої школи меморіальної дошки воїну-афганцю Сергію Олексійовичу Базильчуку. Ініціативу встановити її виявили учні, вчителі, а кошти на неї вони зібрали на шкільній ярмарці. На дошці з чорного полірованого граніту викарбовано портрет солдата і напис: «У цій школі навчався Сергій Олексійович Базильчук», воїн-інтернаціоналіст, кавалер ордена Червоної Зірки.
Ця трагедія звучить в серцях його рідних, друзів, земляків і сьогодні. Адже дорога в село проходить біля кладовища і обеліск Сергія, нагадує про нього кожному.
Чимало років минуло з часу виведення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали на цій війні.
