ГОШІВ – село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км на південний захід від районного центру, за 4 км від залізничної станції Потаповичі та за 3 км від автошляху Мозир – Житомир. Дворів – 462. Населення – 1400 чоловік. До старостинського округу входять села Базарівка, Потаповичі та Смоляне.
Перша писемна згадка про Гошів датується 1494 роком. У документі, виданому Великим князем Литовським Олєксандром землянам київським (заушським боярам) Сидору Юхновичу Васьковичу та Івану Гапоновичу Ущапу, як «вислужене село» (тому що ці бояри мали родові села – Ущаповичі та Васьковичі). Ці права пізніше підтверджені королем Сигизмундом І. В той же час під 1545 р. в опису Овруцького замку зустрічаємо «Романа Горського селище». Таким чином, ім’я поселення, напевно, дістало від персоналії якогось Романа Горського. Тоді ж село зустрічається під іменем Гощевцов, господарські (тобто, замкові) люди якого мали в Овручі свою городню – дерев’яні халупки під замком для збереження цінностей від чужинських навал. Одна з гілок Ущаповських пізніше отримала прізвище Гошовських. В ті часи було одним з центрів уніатської церкви. Єпископ церкви Йосип з Великих Шумлян на Гошові і Вітвіцах Шумлянських. Пізніше тут разом з ними володарювали шляхтичі Барановські.
1873 року побудовано Михайлівську церкву (зруйновано за радянських часів). В 1990 році відновила свою діяльність.
У квітні 1917 року відбулося селянське заворушення, учасники якого захопили землю поміщика й масово рубали його ліс.
Під час Другої світової війни 249 чоловік билися на фронтах проти фашистських загарбників. 248 чоловік відзначено орденами й медалями, 170 — загинуло смертю хоробрих. На честь їх у 1956 році встановлено обеліск.
На території Гошева виявлено неолітичне поселення.
2017 – відкрито меморіальний комплекс на честь земляків, жертв політичних репресій і що загинули у воєнних конфліктах та музей історії села.
Базарівка
Згадується вперше у привілеї короля Августа ІІ від 26 січня 1715 року як «пусте» селище, подароване житомирському підчашому Івану Рибінському. До 1923 року в складі Норинської волості овруцького повіту.
Смоляне
(Смоліно) – до 1954 року хутір у складі Гошівської сільської ради.
Потаповичі
Перша писемна згадка про село датується 1682 роком. Походження назви пов’язують із першим поселенцем на ім’я Потап. 1905 р. – відкрито однокласне сільське училище. До 1975 р. діяла восьмирічна школа. 1999 р. на кошти, зібрані жителями села відкрита церква Святого Якова. Неподалік знаходиться пам’ятка садово-паркового мистецтва «Юліно» (друга половина 19 ст. колишній маєток Терещенка).
