Інформую Вас , що пунктом «а» статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Підпунктом «а» пункту 2 статті  83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до п1. Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню  підлягають  сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським  акціонерним  товариствам,  у тому числі створеним на базі  радгоспів та   інших  державних сільськогосподарських підприємств. Пунктом 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статтею 81 Земельного кодексу України визначено, що  громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Пунктом 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних  ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом  Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних  ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» передбачено, що встановлення (відновлення)   меж  земельної  ділянки  в  натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої  та  затвердженої технічної    документації   із   землеустрою   щодо   встановлення (відновлення) меж земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості).            Отже, виділення в натурі (на місцевості)  земельної частки (паю) здійснюється шляхом розроблення та затвердження технічної    документації   із   землеустрою   щодо   встановлення (відновлення) меж земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості).             Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»  основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Абзацом 4  статті 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»  визначено, що протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Враховуючи вищезазначене, вважаю що внесення пункту про передачу  безкоштовно у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам є таким що суперечить діючому земельному законодавства .

Начальник відділу

регулювання земельних відносин                                                  Жук С.П.